Лікування ігрових залежностей

Технічний прогрес не лише неминучий, але і небезпечний тим, що створює цілий ряд соціальних тестів і маркерів, що виявляють, позначають ендогенну слабкість і уразливість людей, що викликають ураження психіки, соматичні хвороби, частенько перетворюють їх на ворогів суспільства і самого життя на Землі. До таких тестів відносяться алкоголь, наркотики, азартні ігри, що маркірують сотні мільйонів людей схильних до придбання соціально значимих хвороб, — алкоголізм, наркоманія, ігроманія, компьютероманія, що несуть людству величезні втрати: зростання загальної захворюваності, смертності, бездуховності і кримінагенності.

Небезпека азартних ігор признавалася з давніх часів. Ігрове поле безкінечне і привабливе. Їі екзистенціальний сенс ірраціональний і не пізнаний. Кожна людина, усвідомлено або неусвідомлено, прагне знайти свою гру і шукає її. Останніми роками наголошується значне зростання осіб з вираженим патологічним потягом до азартних ігор, що потребують спеціалізованої лікувально-реабілітаційної допомоги.

У основі захворювання ігроманії лежать біологічні, патопсихологічні і нейрохімічні механізми, результатом є особова деградація, соціальна дезадаптація, асоціальні форми поведінки, перехід в інші види патологічної залежності. Висловлено припущення в у науковій наркології про однакові патогенетичні механізми виникнення і прогресу хвороби, хоча «ігроманія» і не обумовлена прямою дією ендогенної токсичної речовини на центральну нервову систему і процеси обміну.

Симптом залежності при ігроманії представлений патологічним потягом до азартної гри (ігровий драйв, мотивований концепт) і виявляється безкомпроміссним прагненням брати участь в грі, не дивлячись ні на які перешкоди. Будь це сім'я, робота, соціальні обов'язки, економічні проблеми, соматичні хвороби, що вимагають лікування, та інші. В період ремісій симптом патологічного потягу може посилюватися або слабшати до згасання (нівеляції), але завжди містить виражений відтінок задоволення. Навіть при довготривалому, інколи вимушеному, утриманні від гри, він дає про себе знати у вигляді спогадів, що не завжди нагадують про небезпеку, або у вигляді показного каяття.

Особова деградація і соціальна дезадаптація не лише не зупиняє хворих від участі в азартних іграх, але і часто сприяє прогресу і стабілізації хвороби. Розвиток ігроманії як хвороби має дві стадії:

• субкомпенсації (формуванні хвороби)
• декомпенсації (стабілізації хвороби)

На першій стадії формується симптом патологічного потягу до гри, кристалізуються «безрозсудні і пристрасні думки», «передчуття» неодмінного виграшу. Можна говорити про «самоотруєння» власною фантазією, яка багато разів повторюючись надійно фіксується в свідомості, перетворюючись на світоглядний концепт, деколи в «солодку» творчу діяльність із посилеленням «жаданням ризику». На цій стадії з'являються перші ознаки особових девіацій морально-етичного спектру. Усереднюється її тривалість від 2-3 місяців до 1-2 років. Швидкі терміни входження в стадію формування хвороби обумовлено біологічною і психічною схильністю до формування аддікціі. У стадії субкомпенсації ще зберігають роботу, сім'ю, вірять, що що «все якось обійдеться» не дивлячись на борги і неприємності, пацієнти ще готові до спонтанних ремісій.

На стадії декомпенсації такі синдроми як абстиненція, ігровий транс, виграшу, програшу, особової деградації і соціальної дезадаптації набувають чітко окресленої форми. Значно знижується критика до явних ознак небезпечних наслідків ігрової залежності. Для соматичного стану характерне загострення серцево-судинних захворювань (гіпертонія, стенокардія), поява астено-невротичних розладів. Руйнується сім'я, втрачається робота, виникають проблеми з правоохоронними органами. Частенько реалізуються суїцидальні тенденції. Тривалість формування цієї стадії від 6-7 місяців до 1,5 років.

Ігроманія — захворювання прогредієнте. Можливості нашого центру, завдяки проведенню комплексного патопсихологічного, біохімічного, нейрофізіологічного і інших досліджень, дозволяють в процесі надання лікувально-реабілітаційної допомоги хворим в повному обсязі, визначити стадію захворювання, його клінічні прояви і рівень реабілітаційного потенціалу. Виявити пускові механізми «зривів» і рецидивів захворювання з метою розробки індивідуальних, комплексних лікувальних програм, направлених на позитивне вирішення такої складної проблеми як ігрова залежність (ігроманія).

У лікувально-реабілітаційних програмах, що використовуються в нашому центрі, знаходять відповідне місце не лише останні розробки наукової наркології, але і наші авторські програми психокорекції з використанням лікувальних ксенонових снів, тривалі протирецидивні програми з вживанням дельта-сон індукуючого нейропептіда і метод психо-програмування. Крім того, в лікуванні ігроманії нами досить посилено використовується метод рефлексотерапії і психотерапії (реструктурування досвіду вирішення проблем, тренінг соціальних навиків, навчання запобіганню зривам).

Поставте своє питання